Судовий контроль за продовженням строку досудового розслідування як формальність
Кримінальне процесуальне законодавство України встановлює чіткі вимоги для того, щоб орган досудового розслідування міг перевищити строки досудового розслідування, визначені статтею 219 Кримінального процесуального кодексу України.
Стаття 295-1 Кримінального процесуального кодексу України звучить переконливо: продовження строку досудового розслідування можливе лише за наявності відповідних підстав, які мають бути досліджені в судовому засіданні. Більше того, слідчий суддя повинен перевірити обґрунтованість підозри та необхідність такого продовження. Саме такий судовий контроль у кримінальному провадженні має гарантувати дотримання прав людини та принципу розумних строків кримінального провадження.
Сформована також практика Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справах Kart v. Turkey та Wemhoff v. Germany ЄСПЛ висловив позицію, що тривале досудове розслідування залишає особу у стані невизначеності щодо результатів кримінального переслідування, а тому кримінальне провадження має здійснюватися у розумні строки.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу держави Україна на суттєві порушення у цьому питанні. Практика ЄСПЛ у кримінальному процесі наголошує, що необґрунтоване продовження строків досудового розслідування є порушенням права на справедливий суд та ефективний захист у кримінальному провадженні.
На практиці ж нерідко трапляються ситуації, коли клопотання про продовження строку досудового розслідування до 6 місяців або до 1 року містять такі підстави:
- допитати підозрюваного чи підозрюваних;
- вирішити питання щодо зміни підозри;
- оформити матеріали кримінального провадження;
- підготувати матеріали до відкриття відповідно до статті 290 Кримінального процесуального кодексу України.
Такі обставини часто свідчать не про виняткову складність провадження, а про неналежну організацію досудового розслідування, що, на думку сторони захисту, суперечить вимогам статті 295-1 КПК України.
Проте складається враження, що чим формальнішими та менш переконливими є підстави, наведені у клопотаннях слідчих чи детективів, тим більш беззаперечними стають ухвали слідчих суддів про їх задоволення та продовження строків досудового розслідування у межах строків, зазначених у клопотанні.
Саме за наявності очевидних підстав для відмови у задоволенні клопотання або хоча б його повернення на доопрацювання судовий контроль за продовженням строків досудового розслідування починає виглядати як формальність — бюрократична процедура, яку просто потрібно пройти.
Орган досудового розслідування продовжуватиме звертатися з такими клопотаннями, сторона захисту — заперечувати, а професійна юридична спільнота — сподіватися, що вимоги Кримінального процесуального кодексу України все ж отримають належне застосування.
Для адвоката у кримінальних справах питання дотримання строків досудового розслідування має принципове значення, оскільки саме ефективний судовий контроль та реальне застосування норм КПК України є важливими гарантіями права особи на захист.
Попри сформовану практику, віра у верховенство права та реальний судовий контроль має залишатися основою кримінального процесу.